Живучи поряд з людьми, не можеш ставитись байдуже до їхнього втомленого суму. Але коли в них підіймається настрій з вдячності Богу за можливість порадувати себе маленькими і трішки більшими радостями, навіть зробити комусь приємність, коли по телебаченню показують привітного італійця, котрий пізнає нашу країну в львівській криївці і весело про це розповідає, коли під теплу каву зі смачною печенькою "Кураж" ти дивишся ще один, різдвяний фільм про те, що

Любов скрізь


тобі самому стає нестерпно-добре, тепло, радісно, святково і ти дякуєш, Йому ж, за людей, їхнє прагнення до доброго і не лише для себе - як би там не було і хто б, що не казав, а таке ще лишилось серед нас -, за можливість це, добре втілити і порадіти разом, хай навіть лише на Різдво.
Добра всім!