Переглянувши чотири фільми з Джеймсом Макевоєм і один недодивившись, я зрозуміла, що дивитись стрічки з його участю, для мене, небезпечно - занадто велике враження вони на мене справляють.
Взагалі важко сказати, що найважливіше у фільмі. Сюжет, безперечно, має бути продуманим і цікавим. Багато хто вважає, що успіх чи провал стрічки докорінно залежить від музики - в якійсь мірі я цілком згодна з цією думкою. Проникливість, глибину або легковажність - все це створює виключно музика.
Але.. незнаю як кому, на мене дуже впливають актори. Гра - безсумнівно. Але ще й актори - як люди. Якщо подобається людина, ти розумієш ставлення, почуття, настрої до неї інший героїв, переймаєш їх. Важко з лукавим обличчям зіграти щирого та вірного.
От напевно по цій причині фільми "Искупление", "Джейн Остин", "В душе я танцую" створили такий паскудний настрій