"Уйти, чтобы вернуться" Марк Леви / Marc Levy "Si S'etait A Refaire"
Ця книга доволі сильно відрізняється від усіх його, мною прочитаних. Так, типу-містика є, є детективний сюжет і істинна теплота близьких, незмінний друг-ретривер))) Проте, ті, хто полюбив Леві за м'які, романтичні монологи про вічне і цінне, тут цього не знайдуть.
Ця історія... я не зовсім розумію, що він хотів розповісти. Але є кілька припущень:
"Висвітлювання правди" журналістами. Зараз стало чи то модно, а чи люд вбив собі у голову, що журналістика це ледь чи не Боже діло, але всі навколо волають, що їх потрібно захищати поза всяку ціну. Не лікарів, які спасаючи чиєсь життя та здоров'я ризикують нарватись на розгніваного або просто неврівноваженого родича; не сміттярщика, який своїх вісім годин (чи мо й більше, ненам) працює в смороді і відвертій небезпеці поранитись та занести інфекцію, і навряд-чи позбувається цього запаху вдома. А журналістів, які, на втіху обивателю і своїй зарплатні, риються в "брудній білизні", лізуть аж через голову куди не слід, ніби навмисно нариваючись на сенсаційне побиття.
Я згодна, що робота їхня вкрай потрібна; аби не вони, ми б жили в безвісті і були б наївними та обманутими. У мене теж є щось від журналіста, тому я розумію цю несамовиту пристрасть їхньої роботи. Проте вони не святі, не захисники Всесвіту і далеко не завжди діють праведними методами для праведних цілей; та й, що ми робимо з цією правдою, окрім того, що розчаровуємось у всьому людяному?...
Так, ось: про небездоганність цієї професії, в принципі, і повів цього разу Леві.
А ще про те, що "Любовь всей жизни — это то, чем живешь, а не то, что тебе снится" - ніби угамовуючи ілюзорні мріяння налаштованих на романтику, нагадуючи яка різниця між пристрастю та "хочу" і тихим віянням незмінної, проте ненав'язливої любові
